wcc@ukr.net


 If the Russian text is not legible, set the page encoding to Unicode (UTF-8)
 (View/Encoding menu sequence) 
From: Ukrainian
Into: English
Area: General
SOURCE
(Ukrainian)
TARGET
(English)

Національне виховання української дитини за матеріалами журналу «Жіноча доля».

Nationalistic Upbringing of a Ukrainian Child as Based on the Materials of the "Woman's Lot" Magazine

Дана розвідка розкриває найважливіші складові педагогічних ідей національного виховання українських дітей редакторки часопису «Жіноча Доля» О. Кіселевської.
This study exposes the most important components of the pedagogical ideas for nationalistic upbringing of Ukrainian children held by the editor of the "Woman's Lot" magazine O. Kisilevsky.
Ключові слова: педагогіка, батьки, родина, українська дитина, національне виховання.
Keywords: pedagogy, parenting, family, Ukrainian child, nationalistic upbringing.
У вітчизняній педагогіці порушена проблема це не була предметом окремого дослідження. Не розглядалось це питання і польською історіографією. Основою даної доповіді і розвідки є виступ редактора часопису «Жіноча доля» О. Кисілевської на Українському жіночому конгресі 27 червня 1934 р. у Станиславові, де виголосила реферат на тему: «Виховання нації». Вся її доповідь була опублікована в семи номерах: № 22 – № 24 за 1934-й та в № 1 – № 4 за 1935 рр.
This question has not yet been a subject of a separate study in the national pedagogy. Neither has it been considered in the Polish historiography. This paper and study are based on the speech of the "Woman's Lot" magazine editor O. Kisilevsky on June 27, 1934 at the Ukrainian Women Congress in the city of Stanislav (nowadays Ivano-Frankivsk), where she delivered a report on the subject "Education of a Nation." The complete report was published in seven issues of the magazine: No. 22-24 for the year 1934 and No. 1-4 for the year 1935.
Олена Кисілевська (1869 – 1956) – видатна громадська діячка Галичини міжвоєнного часу, письменниця, сенаторка у польського сейму 1928 – 1935 рр. від політичної партії УНДО.
Olena Kisilevsky (1869 - 1956) was a prominent Halychyna public figure of the interbellum, a writer, and a Polish Seim Senator from the UNDA party from 1928 to 1935.
Основні міркування О. Кисілевської в статті «Виховання нації» зводяться до 17 важливих положень національного виховання дитини в умовах тогочасної дійсності. Зокрема, громадська діячка в національному вихованні першочерговим завданням української громадськості вважала боротьбу за душу української дитини. На її думку, це є надзвичайно важливою справою, адже програна з сторони батьків боротьба за душу дитини означає для нації втрату її члена, а якщо таких втрат буде багато, то тоді нація може припинити своє існування. Вона твердить: «Боротьба дійсно на життя й смерть, бо програна зі сторони батьків означає втрату душі власної дитини, для нації ж втрату одного живого члена. Коли таких втрат буде багато, коли процес триватиме довгий час, нація може перестати існувати. … Коли дитина не має сильної підтримки в вихованні, що його дістає в рідній хаті зі сторони патріотичних батьків і всього окруження, то хитається раз в одну, раз в другу сторону й легко може скотитись аж на дно морального провалля».
In the article "Education of a Nation", O. Kisilevsky's main views are reduced to 17 important principles of the nationalistic education of a child in the conditions of the realities of that time. In particular, she considers the battle for the soul of the Ukrainian child to be the foremost task of the Ukrainian society in the nationalistic education. In her opinion, this is an extremely important task, because parents' losing the battle for the child's soul means nation's losing one of its members, and many such loses may cause the nation to cease its existence. She states: "This indeed is a life-and-death battle, because parents' losing the battle means their losing the soul of their own child, whereas the nation loses one of its sound members. Should there be many such losses, if this process continues over a long period of time, the nation may cease its existence. ... When a child does not receive strong support in the upbringing, such as given by patriotic parents and the entire milieu in the child's own home, its wavers from one side to another and may easily tumble to the very bottom of the social abyss."
У національному вихованні української дитини, індивідуума, взагалі важливу роль відіграють перші роки її життя. Це фундамент на якому дальше будується доля і життєвий шлях дитяти. Школа і довкілля в подальшім часі такого впливу на дитину не мають. Отже, батьківське виховання дитини змалку є вирішальним. Якщо вони в душу дитини засіють кукіль, то в майбутньому отримають не зерно, а бур’ян. Найважливішу роль в національному виховання української дитини в перші роки належить матері. О. Кисілевська зазначає: «Наука доказує, що те, що западе в душу дитини від перших років її життя, є так тривке, що рішає про ввесь характер людини. Воно той фундамент, що на спирається її дальша доля. Найновіша педагогія каже також, що те, що дитина засвоїть вдома, дуже рідко коли пізніше й найбільші зусилля школи і взагалі окруження зуміють змінити. А що дитина в перших роках життя належить майже виключно до матері, з того виходить її величезне значення для існування й долі нації. Засіє мати добре, здорове зерно, буде здоровим жниво. Лишить облогом – то дає поле впливам чужих, а то й ворожих чинників на душу власної дитини. Засіє кукіль, мусить збирати замість здорового зерна бур’ян, отрую».
The first years of life generally play a very important role in the nationalistic upbringing of a Ukrainian child as an individual. They are the foundation upon which the further destiny and life of the child are based. The school and surroundings do not have such an effect on the child in the future. Therefore, parental upbringing of the child in it's very first years of life is decisive. If the parents sow corncockle into the child's soul, in the future they will reap no grain, but weeds. The most important role in the nationalistic upbringing of a Ukrainian child during the first years of its life belongs to its mother. O. Kisilevsky states: "It has been scientifically proven that what child's soul absorbs during the first years of its life is so durable that it determines the entire nature of the individual. It forms that foundation upon which the child's destiny rests. Moreover, the latest research in the pedagogy field also indicates that what the child absorbs at home can be very seldom changed later even by the strongest efforts at school and by the surroundings in general. Because during the first years of its life the child belongs almost exclusively to its mother, her importance in the matter of existence and fate of the nation is immense. If the mother sows good and sound seeds, the harvest will also be wholesome. But leaving the field of her own child's soul fallow she opens it to outside and even hostile influences. Having sown corncockle, instead of wholesome grain she will have to reap poisonous weeds."
Далі вона наголошує: «Досі наші матері не оцінювали оцього першого періоду життя людини й виправляли своїх дітей у світ наче вояків без зброї. Страшні наслідки легковаження цього родинного чинника в патріотичному вихованні дитини відчуває цілий народ аж надто боляче».
She then goes on to emphasize: "Up to now our mothers have not been properly appreciating this first period of the human life and have been sending their children into the world unprepared like soldiers without weapons into combat. The entire people will feel the terrible outcome of ignoring this family factor in the patriotic upbringing of the child."
Найголовнішим чинником і виховним засобом та основою національного виховання є рідна мова. Недооцінка значення української мови в національному вихованні є фатальною помилкою батьків, які на вулиці зустрівшись з знайомим іншої національності зразу переходить на мову окупанта і цим самим зневажаються права рідної мови, власна людська гідність. Це – гріхом проти своєї честі і добра нації. О. Кисілeвська твердить: «…не тільки старші між собою, а що вже просто злочин народній – і до діточок уживають мови того самого зненавидженого ворога гнобителя. Чи є де нація, щоб упала так низько, - щоб не мала стільки гордости національної й почуття відповідальності перед майбутніми поколіннями? Та це ж дитина, яку в такий спосіб виховують батьки, а то й рідна мати – мусять або відчахнутися в дальшому житті від рідного народу, або зрозуміти гріх батьків, що зробили супроти своєї чести й добра нації, й матиме до них жаль, а то й погорду, замість пошани й любови».
The native language is the most important factor in and the means of the nationalistic upbringing, it is its foundation. Underestimating the importance of the Ukrainian language in the nationalistic upbringing is a fatal error of parents who when meeting acquaintances of another nationality immediately switch to the language of the invader, thereby holding in contempt the rights of the native language and their own human dignity. This is a sin against one's own self-respect and against the welfare of the nation. O. Kisilevsky states: "...not only do adults speak the language of the most despised oppressing enemy among themselves, but they also use it with their small children, which is simply a crime against the people. Is there any other nation that has fallen so low, that has no sense whatsoever of the national dignity and responsibility before the future generations? For a child being brought up in this way by the parents, by its own mother, must in the future either splinter off its own people or realize the sin its parents committed against their own dignity and against the welfare of the nation, and he or she will feel pity for and even superiority over them, instead of love and respect."
Першочерговим моментом національного виховання української дитини вважала, що оточенням малого дитяти повинні бути батьки, особливо мати, а не вулиця і ровесники чужих національностей. З цього приводу вона зазначала: «… від них абсолютно вимагає Батьківщина. А саме: взяти собі за обов’язок: доки дитина під їх опікою, виховувати її на гарній, чистій, не зіпсутій рідній мові…Окруження для малої дитини мусить бути передовсім її рідна мати, рідня, а не вулиця й чужої народности ровесники. Коли матері працюють поза домом, мусять постаратися про рідну опіку, в якій би не було формі».
O. Kisilevsky believed that the most important feature in the upbringing of the Ukrainian child must be the milieu of its parents, especially its mother, and not the street and age-mates of other nationalities. In this respect she points out: "... this is absolutely mandated of them by the Fatherland. Namely, to make it their duty to do upbringing of the child using good, pure, unspoiled native language during all the time the child is in their care. The surroundings of a small child must first of all be its own mother and relatives, and not the street and peers of other nationalities. When mothers work outside the home, they must try to arrange for care for the child by members of her own nation in whatever form."
На її думку, дитина чужої мови має навчатись тоді, коли рідна мова в душу запустить глибокі коріння, тобто, коли на національно свідому дитину чужі впливи ніяк на неї не можуть вливати. Вона пише: «Хай до школи ходить дитина замість року, два, й три, аж доки не навчиться чужої мови, але хай вчиться тоді, коли рідна мова запустить у душу її такі тривкі коріння, що не виполять її найбільші затії чужого впливу».
In her opinion, the child should start learning non-native language after the native language has deeply rooted in its soul, that is, when it is nationalistically aware and no outside influences can affect it. She writes: "Let the child attend the school instead of one year two and even three until it learns a non-native language. But it should start learning this language when the native language has put such deep roots in its soul, that it won't be uprooted by the strongest outside influences."
Крім живого слова, твердить О. Кисілевська, дитині належиться рідна книжечка, рідна газетка. Навіть тоді, коли дитина ще не вміє читати, то мати в її руки має давати першу книжку з малюнками, але обов’язково на рідній мові, бо чужа книжка запустить у її молоденьку душу чуже зеренце асиміляційного впливу. Вона наголошує: «Може чужі кращі, може дешевші, але пам’ятаймо, що вже таке чуже зеренце запустить у молоденькі душі свій деморалізуючий корінь».
O. Kisilevsky maintains that besides the live word the child must also have books and papers in the native language. Even when the child cannot read yet, the mother should first give it books with pictures, but they must me in the native language, because a book in another language will plant in its young soul an alien seed of assimilating influence. She stresses: "Perhaps other books are better or less expensive, but remember that such an alien seed will plant its demoralizing root in the young soul."
У національному вихованні української дитини ця жінка особливе місце виділяла ролі домашньої вітчизняної бібліотеки. Вона наголошувала, що дітям і школярам треба виписувати національну періодику, давати можливість комплектувати власну українську хоча би невеличку бібліотечку. З цього приводу О. Кисілевська пише: «Треба дітям і молоді в шкільному віці дати власний часопис, власну книжечку, зібрати бібліотечку… Але ж і в цьому приміром мусить бути рідна хата, а в ній рідна мати. Коли мама нічого не читає, або читає чужу брукову пресу, коли з чужої бібліотеки приносить усяке сміття, а своїх книжок з засади не купує й не читає, цього навчить і дитину і тим споганить її душу».
In the nationalistic upbringing of the Ukrainian child, this lady assigns a special place to a home library of national literature. She emphasizes the need of subscribing children and pupils to national periodical literature and to allow them an opportunity to build their own library of Ukrainian literature, even if it may be a small one. In this respect O. Kisilevsky says: "Children and school age youth should be given their own newspapers and books, let them collect a small own library... But here example must also be set by the environment of the child's own home and by its mother. When the mother does not read anything herself, or if she reads gutter press and brings home all kinds of trashy literature of another national culture, but does not buy or read books of her own national culture, by this she will instill the same attitude in her child and befoul its soul."
Далі О. Кисілевська твердить, що в національному вихованні дитини важливу роль відіграє спільне читання дитячої вітчизняної літератури. Більше того, батьки повинні цікавитися, що їхні діти читають і обговорювати, те що вони самостійно прочитали, а в разі потреби їм пояснити.
O. Kisilevsky further states that children and parents reading together national children literature plays an important role in the nationalistic upbringing of the child. Moreover, parents must take interest in what their children read and discuss with them what the children read by themselves and, should it be necessary, explain to them the meaning of the materials they read.
Не маловажну роль в національному вихованні дитини має хатня обстановка, яка має носити суто український характер: вишивка, килими, іграшки, посуд, писанки, рушники, образи, портрети. Усі меблі повинні мати український вигляд. Власне така затишна домашня обстановка національного стилю у дитини залишається в пам’яті на все життя. Вона твердить: «Українська хатня обстановка повинна мати український характер. Маємо змогу зробити це невеликим коштом. Вся наша мебіль повинна мати рідний вигляд. Вже навіть само вміле приноровлення вишивок, килимів, дещо з декоративних дерев’яних виробів, забавок, миска, писанка, на стіні рідний образ святих, край образ, портрети визначних людей, прикрашені народнім звичаєм рушниками, можуть надати власний, спеціальний український характер, що залишиться в пам'яті людини на ціле життя».
The home settings play quite an important role in the nationalistic upbringing of the child and, therefore, it must have exclusively Ukrainian nature: needleworks, carpets, toys, plates and dishes, painted eggs, hand towels, icons, portraits. All furniture must have Ukrainian appearance. It is this type of cozy home surroundings in the national style that the child will remember during all its life. She states: "Ukrainian home setting must have the Ukrainian character. This can be achieved at little cost. All of your furniture must have native appearance. Clever arrangement of needleworks, carpets, some decorative wooden works, toys, a plate, a painted egg, an icon and a landscape on the wall, portraits of great people decorated in the folk style by embroidered towels, all of this by itself can give the dwelling its own special Ukrainian feel, which the individual will retain in memory during all of his or her life."
*******************************************
*************************************************
Особливу увагу вона звертає на вихованні в українській родині дівчаток. Діячка твердить без освічених жінок неможливе національне піднесення і згуртування в моноліт української нації. Жінка-вчителька, як і жінка-мати, найкраще зуміє нам виховати українську жіночу молодь.
She devotes especial attention to the upbringing of girls, insisting that without educated women development and solidification of the Ukrainian nation is impossible. The best work in the upbringing of the Ukrainian female youth can do a woman-teacher, the same as a woman-mother.
Українське жіноцтво повинно добиватися, щоби їхні діти в державних польських школах учили рідну мову та літературу, а в шкільних бібліотеках повинні бути цінні твори української літератури, які останнім часом масово викидаються польською цензурою з них.
Ukrainian womenfolk must endeavor that their children learn national language and literature in Polish state schools, and that school libraries stock important works of Ukrainian literature, which have been being thrown out of them by the Polish censorship en masse lately.
Насамкінець, в національному вихованні велику роль відіграє особистий приклад не тільки окремо взятої жінки, але й жіноцтва в цілому. О. Киселівська наголошує: «Хотіла я вказати на велику відповідальність, що спадає на нас жінок, за долю нашої молоді, за дальшу долю нації. Гаслом нашим мусить бути: «Українська жінко позір!. Ставай на загрожені позиції і борони їх так, як боронить вояк повіреного собі прапора. І ти, як вояк, ідеш у бій за душу власної дитини під гаслом «мушу побідити», бо цього вимагає моя совість, моя честь, добро моєї Батьківщини, добро України».
Finally, setting a personal example not only by a separate woman, but by the womenfolk as a whole plays a great role in the nationalistic upbringing. O. Kisilevsky emphasizes: "I would like to point out the great responsibility that falls upon us women for the destiny of our youth and of our nation. Our motto must be: Ukrainian woman, be vigilant! Go to the endangered positions and defend them like a soldier defends the flag entrusted him. And like a soldier you are going into the battle for the soul of you own child under the slogan 'I must win, because this is demanded by my conscience, my honor, the good of my Fatherland, and the good of Ukraine.'"
Узагальнивши вищесказане можна констатувати: педагогічні ідеї редактора часопису «Жіноча Доля» про національне виховання українців своєї актуальності не втратили і в наші дні. Вони є важливим чинником і дороговказом державотворчого процесу в сучасній Україні. Їх українці повинні не тільки знати, але й щоденно ними користуватися, втілювати в життя, адже виховання нації не маргінес, а важлива, кропітка щоденна праця кожного українця.
Summarizing the above stated, the following can be ascertained: pedagogical ideas of the "Woman's Lot" magazine editor about the nationalistic upbringing of Ukrainians still remain relevant nowadays. They are an important factor and a guidepost in the state forming process in the modern Ukraine. Ukrainians must not only know them, but also use them every day, put them into practice, because education of a nation is not something of a secondary importance, but important and hard everyday work of every Ukrainian.
Разом з тим, це є також справа керівництва української держави, але нині провідники українського народу дбають більше про свої кишені ніж про виховання нації в українськім дусі. Власне тому нинішня правляча еліта України не користується авторитетом у свого народу, не є його взірцем. Сумно, гірко, а тому доводиться зауважувати, що вона не являється прикладом служіння українському народу і тим більше не може бути ідеалом для підростаючого покоління.
At the same time this is also a task for the rulers of the Ukrainian state, but today's leaders of the Ukrainian people are more concerned about lining their pockets than about educating the nation in the Ukrainian spirit. Actually, this is the reason why the current ruling Ukrainian elite commands no respect from its people and does not serve it as an example. It is sad and painful and, therefore, it must be said that they do not set an example of serving the Ukrainian people and, all the more, cannot be a model for the growing up generation.
Оцінюючи історичне значення педагогічний ідей про національне виховання О. Кисілевської слід зазначити, що вони є великим здобутком не тільки української педагогічної думки, але й європейської, оскільки під ними розпишеться кожна цивілізована нація Європи, адже її думки для кожної з них в цілому теж є нині актуальними, а не марґінесними.
Evaluating the historical importance of the pedagogical ideas about nationalistic upbringing of O. Kisilevsky, it should be said that they are a significant achievement not only of the Ukrainian pedagogical thought, but also of the European one. The reason for this is that these ideas will be subscribed to by any civilized European nation, because they continue to be relevant and not of a marginal importance today.
Одночасно наголошуємо, що незаконно забуте ім’я О. Кисілевської як педагога, з цікавими міркування про національне виховання українських дітей і нації в цілому має бути повернуто педагогічній громадськості не тільки України, але й Польщі, бо нас західних українців єднає спільна історія міжвоєнної доби. Тим більше, що її педагогічні ідеї вийшли за національні рамки і є цілком актуальними і прийнятними і для польської педагогічної cycпільності.
At the same time, it must be pointed out that unjustly forgotten standing of O. Kisilevsky as a pedagogue with interesting views on the nationalistic upbringing of Ukrainian children and the nation in general must be restored not only in the pedagogical society of Ukraine, but also in that of Poland, because of the interbellum history shared by Western Ukrainians with Polish people. All the more that her pedagogical ideas extend beyond the national borders and are totally relevant and acceptable for the Polish pedagogical society also.

wcc@ukr.net